ЧОМУ МИ КРИЧИМО НА СВОЇХ ДІТЕЙ?
Кожна мама любить свою дитину. Але рідко кому вдається у вихованні обійтися без крику та покарань.
Сьогодні кілька слів про причини крику. У кожної мами вони свої, а я назву найбільш поширені (і кілька слів про те, що робити).
1. Втома. Мама маленької дитини – як білка в колесі. Часу не вистачає на елементарні речі. І такі ж елементарні речі дратують. Розлита вода може стати причиною скандалу тільки тому, що мамі важко. Висновок: мамі потрібно турбуватися про себе.
2. Злість, образа на інших. Коли мама свариться з татом (бабусею, подругою), а висловити йому все не може, то ця злість часто «виливається» на дитину. Висновок: вирішувати конфлікти з тими, хто їх створює.
3. Одноманітність. Це особливо знайоме для мам, які сидять в декреті. Відсутність улюбленого заняття (і часу на нього), немає де себе реалізувати (крім як мамою і дружиною)… І тоді наростає незадоволеність собою, своїм життям і, звичайно, дитиною. Висновок: знаходити час для улюблених занять.
4. Нерозуміння дитини. Легко любити слухняну, веселу, здорову дитину. А коли починаються тупання ногами, крики і сльози, стримати себе дуже важко. Висновок: навчитися приймати різну поведінку дитини і реагувати спокійно.
5. Мама краще знає. Коли дитина каже (кричить), що їй жарко, а мама вважає, що не жарко – хто правий? Дорослі вважають, що їм краще знати, що потрібно дитині. А дитина намагається довести своє. Висновок: прислухатися до думки дитини, домовлятися.
6. Крик у відповідь. На крик дитини про щось мама часто відповідає криком. І цим показує приклад, що крик – це нормально. Висновок: показувати приклад спілкування без крику.
Подумайте, що у вас найчастіше стає причиною того, що ви кричите на дітей? А коли знаєте причину свого крику, легше шукати способи спокійного спілкування і виховання.
